Цікаві факти про коал

Коала — травоїдна сумчаста тварина, споріднена вомбатам. Довгий час люди помилково приймали коал за ведмедів, наприклад, англійці називали цих тварин «ведмідь коала» (цей вислів досі зберігся за межами Австралії), «ведмідь-мавпа» або «деревний ведмідь». Це хибне уявлення відображено в науковій назві роду коал Phascolarctos (походить від двох грецьких слів «мішок» і «ведмідь»). Назва виду на латині -cinereus («попелястий»).

Коали мешкають у Східній та Південній частині Австралії, а також на острові Кенгуру. Раніше коали населяли також і Західну Австралію, але були там повністю винищені.

Існує помилкова версія походження слова «коала», згідно з якою його можна перекласти як «не п’є». Сам факт, однак, у наявності: коали дійсно рідко п’ють воду (тільки під час посухи або хвороби) так як необхідну кількість рідини міститься в їх їжі — листі евкаліпта.

Зростання дорослих коал — 60-85 см. Маса — від 4 до 13 кг. Самці важать на 50% більше самок.

Густе хутро коал відштовхує воду під час дощу, а шерсть на животі рятує тварину від прямого попадання сонячних променів.Великі гострі кігті коали допомагають їй успішно лазити по деревах. Тварина має два відставлених у бік «великих пальця», які допомагають йому захоплювати гілки і стовбури дерев у міцний замок, що не розмикається навіть під час сну. Іноді коала може висіти на гілці тримаючись за неї тільки однією лапою.

Цікаво, що коали — одні з небагатьох ссавців, крім мавп і людини, що мають так званий папілярний візерунок на подушечках пальців. Таким чином, відбитки пальців коали і людини вельми складно розрізнити навіть за допомогою потужного електронного мікроскопа. 

Парадокс: в ході своєї еволюції коали … деградували. Мозок сучасних коал на 40% заповнений спинномозковою рідиною, а його вага становить не більше 0,2% від загальної маси тварини.

Коали пристосувалися до харчування виключно пагонами і листям евкаліпта. При цьому, подібне джерело живлення не передбачає конкуренції за нього: інші тварини обходять евкаліпти стороною через вміст в їх листі отруйних фенольних і терпенових сполук, а в молодих пагонах — синильної кислоти. На щастя, коала має надзвичайно розвинений нюх, який дозволяє їй вибирати найменш отруйні дерева, що ростуть зазвичай на найродючіших землях, часто уздовж берегової лінії річок. Унікальна мікрофлора травної системи тварини дозволяє нейтралізувати дію отрут. З 600 видів евкаліпта в їжу коала вживає не більше 100. Труднощі з харчуванням роблять утримання коал в неволі надзвичайно складним і дорогим задоволенням.

Коали мають поганий зір, але приголомшливо хороший нюх і слух.