Гейзери Нової Зеландії

     В області Роторуа, на одному з островів Нової Зеландії, немає місця, в тій чи іншій формі не порушеного термальною діяльністю. «Вся ця місцевість кипить і клекоче, немов колосальний котел, підвішений над підземним вогнем. Земля тремтить, і кора її, немов кірка перестояла в печі пирога, у багатьох місцях тріскається, і звідти вириваються пари … », – саме такий герої роману Жюля Верна« Діти капітана Гранта» побачили Нову Зеландію.

 

     Найкрасивішим гейзером Нової Зеландії був гейзер Тетарата, який розташовувався на терасованому пагорбі з рожевого кременистого туфу. Він зник під час виверження вулкана Таравера в 1886 р Однак гарячі джерела тут продовжували вирувати, і в 1900 р з’явився новий гейзер – Ваймангу, що мовою народності маорі означає «чорна вода», – найбільший і потужний на Землі. Він діяв нерегулярно з періодом від 5 до 30 годин, викидаючи при кожному виверженні близько 800 тонн води, а захоплена струменем суміш бруду і каміння піднімалася до висоти 457 м. Дія гігантського гейзера припинилося в 1908 р внаслідок зниження на 11 м рівня води в сусідньому озері Таравера. Наостанок Ваймангу влаштував найсильніший викид, в результаті якого загинули 4 людини.

    Приблизно в 10 км на південний схід від Роторуа знаходяться знамениті кольорові озера Ваймангу. Одне з них блакитне, інше – зелене, причому наповнені вони гарячою водою і розташовані в кратері згаслого вулкана. Ймовірно, кожне озеро живиться з власного джерела, і вода на шляху до поверхні поглинає з порід різноманітні мінеральні речовини, надають їй ті чи інші відтінки. Оксиди заліза, що входять до складу навколишніх порід, дають контрастний червоний колір, а зустрічаються тут сірчані відкладення надають воді жовтий відтінок. Пара піднімається над Вайотапу – «озером шампанського», температура води в якому постійно тримається на рівні 75°C. На берегах водойм виростають гігантські папороті. Сусідство цих ботанічних реліктів з гейзерами створює враження подорожі в доісторичне минуле Землі.